Вовк і сорока
Болгарська народна казка
Якось зустрів вовк сороку і сказав їй:
— Давай втечемо. Несила більше жити в цьому лісі!
А сорока питає:
— Що ж тобі не подобається в лісі? Мені тут добре. їжі повно!
— Ліс хороший, але ж ти бачиш, які тут усі лихі на мене! Де яка шкода вкоїться — все я винен. А від собак і від людей зовсім спокою не маю!
— А куди ти підеш? — знову питає сорока.
— Піду в інший ліс, де мене ніхто не знає, де люди добрі, а собаки лагідні.
— Але ж, куме, хіба ти лишиш тут свої звички й зуби?
— Яка ти дурна! — розсердився вовк.— Де це чувано й видано, щоб лишати звички й зуби?
Тоді сорока сказала:
— Дурна я чи ні, а й там, куди ти йдеш, добра не буде! Звички твої погані і зуби в тебе гострі, отож усі й лихі на тебе!
Сорочаче гніздо
Англійська народна казка
За давніх-давен, як свинки співали пісень, а мавпи тютюн жували, а кури його клювали, а качки: «Кряк-кряк» примовляли,— якось усі птахи попросили сороку:
— Навчи нас, як вити гніздо.
Бо всім відомо, що сорока — майстер вити гнізда. Зібрала вона всіх птахів і почала вчити. Спершу принесла грязюки і зліпила кругленький млинець.
— Та он як воно робиться,— сказав дрізд і полетів собі. Відтоді всі дрозди роблять свої гнізда на зразок млинця.
Потім сорока принесла прутиків, ще грязюки і поклала на млинець.
— Я вже знаю, як його робити,— сказала сова і полетіла геть. Ось чому сови не навчилися робити кращих гнізд.
Після цього сорока взяла кілька хворостинок і сплела з них кругленький обідок.
— І я так зумію,— сказав горобець і полетів собі. Відтоді горобці в'ють свої гнізда з хворостинок, хоч і роблять це абияк.
Потім сорока назбирала пуху та пір'я і вистелила гніздо.
— Оце мені подобається! — вигукнув шпак і полетів геть. Ось чому в шпаків так м'якенько вистелені гнізда.
Тим часом сорока робила своє. А нетерплячі птахи один за одним відлітали геть.
Зрештою залишилася біля сороки сама тільки горлиця. А їй не вистачало ні глузду, ні тями чогось навчитися. Сидить і туркоче-торочить щось своє:
— Тягни три трісочки, тягни три-и. Сорока саме клала прутик. Почула, що туркоче горлиця, і каже:
— Не трісочки, а прутики, і не три, а й одного досить.
Горлиця ж торочить своє. Нарешті озирнулася сорока і побачила, що біля неї немає нікого, крім недотепи горлиці. Розгнівалася вона і заприсяглася, що більше ніколи нікого не вчитиме.
Ось чому різні пташки в'ють гнізда по-різному.
Англійська народна казка
За давніх-давен, як свинки співали пісень, а мавпи тютюн жували, а кури його клювали, а качки: «Кряк-кряк» примовляли,— якось усі птахи попросили сороку:
— Навчи нас, як вити гніздо.
Бо всім відомо, що сорока — майстер вити гнізда. Зібрала вона всіх птахів і почала вчити. Спершу принесла грязюки і зліпила кругленький млинець.
— Та он як воно робиться,— сказав дрізд і полетів собі. Відтоді всі дрозди роблять свої гнізда на зразок млинця.
Потім сорока принесла прутиків, ще грязюки і поклала на млинець.
— Я вже знаю, як його робити,— сказала сова і полетіла геть. Ось чому сови не навчилися робити кращих гнізд.
Після цього сорока взяла кілька хворостинок і сплела з них кругленький обідок.
— І я так зумію,— сказав горобець і полетів собі. Відтоді горобці в'ють свої гнізда з хворостинок, хоч і роблять це абияк.
Потім сорока назбирала пуху та пір'я і вистелила гніздо.
— Оце мені подобається! — вигукнув шпак і полетів геть. Ось чому в шпаків так м'якенько вистелені гнізда.
Тим часом сорока робила своє. А нетерплячі птахи один за одним відлітали геть.
Зрештою залишилася біля сороки сама тільки горлиця. А їй не вистачало ні глузду, ні тями чогось навчитися. Сидить і туркоче-торочить щось своє:
— Тягни три трісочки, тягни три-и. Сорока саме клала прутик. Почула, що туркоче горлиця, і каже:
— Не трісочки, а прутики, і не три, а й одного досить.
Горлиця ж торочить своє. Нарешті озирнулася сорока і побачила, що біля неї немає нікого, крім недотепи горлиці. Розгнівалася вона і заприсяглася, що більше ніколи нікого не вчитиме.
Ось чому різні пташки в'ють гнізда по-різному.
Немає коментарів:
Дописати коментар