вівторок, 14 лютого 2017 р.

Виховна робота

Виховна година

Афганістан – мій біль, моя пекуча пам’ять

(25 грудня 1979—15 квітня 1989)

Минають дні, ідуть роки,
Життя листки перегортає.
А біль Афгану – на віки,
В душі людей не замовкає.

Афганська війна тривала 10 років. Триває і сьогодні, але , слава Богу, вже без участі наших солдатів. А тоді, йдучи у те пекло, вірили, що несуть визволення приниженим та поневоленим, що йдуть не вбивати, а захищати нове життя.

Через цю безглузду війну пройшли 700 тисяч чоловік. І серед них 30% були українці. Звання Героя Радянського Союзу було присвоєно 72 військовослужбовцям, з них – 12 українцям. 15 тисяч воїнів загинуло у радянсько-афганській війні.

І невже можна забути оту згорьовану неньку, оту ранню сивину, оті виплакані сльози над  «цинковими» хлопчиками, яких у Союз привозив «чорний тюльпан». Так називали літак, який щодоби вивозив гроби загиблих до Союзу…
  

Афганська війна залишила тяжкі наслідки для України. Не повернулися додому 3360 її синів. Із близько 160 тисяч українських воїнів-інтернаціоналістів, які пройшли горнило війни,  отримали поранення 8 тисяч, 3,5 тисячі воїнів стали інвалідами.

Воїни-афганці… Ми тепер їх називаємо по-різному: інтернаціоналісти, окупанти. Ми називаємо цю війну помилковою.  60 років тому було покладено край фашизму. Прадіди наші думали, що та війна  - остання. Вони не  знали, що їхніх онуків також називатимуть ветеранами.

 Давайте ж і ми з вами будемо пам’ятати ветеранів, виявлятимемо до них  розуміння. Вони пройшли крізь війну і для них вона триває й досі. У спогадах, снах, у думках. Вони цього заслуговують...
Ти – вічний біль, Афганістан,
      Ти – наш неспокій.
              І не злічить глибоких ран
                          В борьбі жорстокішій
                                    І не злічить сліз матерів, дружин, дітей –
                                             Не всі вернулися сини із тих ночей…
                                                       Вже багато літ, як прийшли назад додому,
                                                            Та до цих пір чує душа війни оскому,
                                                                   Та до цих пір  ще стогнуть ночі, ниють рани,
                                                                             А у снах – «духи» налітають, мов    шайтани.