пʼятниця, 23 листопада 2018 р.

Я - аніматор


 В здоровім тілі – здоровий дух!

«Рух здатний замінити будь-які ліки,
але всі ліки світу не замінять одного – руху!»
С.А.Тіссо
Здоров’я – це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб або фізичних вад. Медики всіх часів одностайно застерігали: недостатня рухова активність підриває здоров’я людей. Дитина інстинктивно, майже безперервно рухається. Активні рухи їй необхідні для розвитку так само, як їжа, повітря і сон.


Тому, сьогодні ми гралися на свіжому повітрі і фізично розвивалися. Під час гри виховували такі якості, як чесність, дружба, взаємодопомога, чемність, кмітливість, дисциплінованість, організованість.








Пам’ятаємо...


ВІЧНА ПАМ"ЯТЬ ЗАМОРЕНИМ ГОЛОДОМ
Голодомор – це трагедія нашого народу, це урок історії, за який наші прадіди заплатили життям. Тож ми просто зобов’язані зробити висновки з цього уроку, щоб не повторити їх помилок, щоб розірвати коло, по якому може піти історія.
1932 рік. У більшовиських керівників виник план – виморити українців Голодом, зламати народ! Наслали вони озброєних людей по селах і почали забирати весь врожай зерна. Тих селян, хто зерно не віддавав, – розстрілювали або висилали на північ у величезні тюрми. І так забрали у людей весь врожай, який самі ж ці люди і виростили. В інші країни продавали, а всі гроші собі забирали і на них зброю виробляли.
І залишилися люди в українських селах вмирати з голоду. Їли траву, терли кору дерев на борошно, щоб хоч якийсь хліб собі спекти. А якщо хтось приховав бурячки, то ними і рятувався. А хто зберіг корову, то вона людей своїм молоком і вигодувала. А ті люди, у кого нічого не залишилось, намагалися втекти зі своїх сел і виїхати в інші міста. Але більшовики їх не випускали, оточили вони ці села військами і вбивали всіх, хто намагався втекти.
Так загинули мільйони українців, а в їх спорожнілі будинки, на їх землю заселилися інші.
Тож пригадаймо загиблих і хай їх помилки слугують нам уроком. Наша сила в єдності. Коли виборюєш незалежність власної країни – борись до кінця!








- Не кидайся хлібом – він святий, - Слово вставив і дідусь Микита. - Був у краю час колись такий, Що вмирали і дорослі, й діти, Бо не було з чого хліб спекти, Жодну їжу не було де взяти. Наче Бога, ждали всі весни, Щоб у полі лободи нарвати. Поки дочекались знову жнив, Мало хто в селі лишився жити... - Я не кину хліб, що вийшов з нив, І другим не дам цього зробити!