ВІЧНА ПАМ"ЯТЬ ЗАМОРЕНИМ ГОЛОДОМ
Голодомор – це трагедія нашого народу, це урок історії, за який наші
прадіди заплатили життям. Тож ми просто зобов’язані зробити висновки з цього
уроку, щоб не повторити їх помилок, щоб розірвати коло, по якому може піти
історія.
1932
рік. У більшовиських
керівників виник план – виморити
українців Голодом, зламати народ! Наслали вони озброєних людей по селах і
почали забирати весь врожай зерна. Тих селян, хто зерно не віддавав, –
розстрілювали або висилали на північ у величезні тюрми. І так забрали у людей
весь врожай, який самі ж ці люди і виростили. В інші країни продавали, а всі гроші собі забирали і на них зброю
виробляли.
І залишилися люди в
українських селах вмирати з голоду. Їли траву, терли кору дерев на борошно, щоб
хоч якийсь хліб собі спекти. А якщо хтось приховав бурячки, то ними і рятувався.
А хто зберіг корову, то вона людей своїм молоком і вигодувала. А ті люди, у
кого нічого не залишилось, намагалися втекти зі своїх сел і виїхати в інші
міста. Але більшовики їх не випускали, оточили вони ці села військами і вбивали
всіх, хто намагався втекти.
Так загинули мільйони
українців, а в їх спорожнілі будинки, на їх землю заселилися інші.
Тож пригадаймо загиблих і хай
їх помилки слугують нам уроком. Наша сила в єдності. Коли виборюєш незалежність
власної країни – борись до кінця!
- Не кидайся хлібом – він святий, -
Слово вставив і дідусь Микита.
- Був у краю час колись такий,
Що вмирали і дорослі, й діти,
Бо не було з чого хліб спекти,
Жодну їжу не було де взяти.
Наче Бога, ждали всі весни,
Щоб у полі лободи нарвати.
Поки дочекались знову жнив,
Мало хто в селі лишився жити...
- Я не кину хліб, що вийшов з нив,
І другим не дам цього зробити!
