Виховна робота

Як у нашій школі святкували День української мови та писемності

9 листопада в Україні відзначають особливе свято − День української мови та писемності. Відомо, що мова є тим багатством, яке формує національний менталітет, зберігає культурні звичаї та здобутки.

І сьогодні незмінним є твердження: скільки мов ти знаєш – стільки разів ти людина.

Як це свято відбувалося у нас, читаємо далі.


Перш за все, цього дня пройшла урочиста лінійка, а завершився день цікавим святом «Плекаймо рідну мову». Першокласники теж приймали участь у загальношкільному святі. Ми продемонстрували реальну історію з життя покинутої батьками в лісі дівчинки, яку спіткало важке життя серед тварин. А коли її знайшли вчені, вони навчили її ходити, їсти ложкою, але говорити - ні. Ця історія спонукає замислитися... і переконатися в тому, що вчити мову треба від самого народження. 

Мово рідна, слово рідне!

Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько,

А лиш камінь має.

Як ту мову можна забути,

Котрою учила

Нас всіх ненька говорити,

Ненька наша мила?

От тому плекайте, діти,

Рідненькую мову

І учіться говорити

Своїм рідним словом.

Історія життя Оксанки

На знімку – українська дівчинка Оксана Малая. Фотограф розповідає, що "Оксану знайшли на псарні в 1991 році. Їй було вісім років, шість з яких дівчинка прожила з собаками. Одного вечора батьки-алкоголіки залишили крихітну Оксану на дворі. У пошуках тепла трирічна дитина приповзла у сарай і, згорнувшись калачиком, заснула серед дворових собак. Це врятувало їй життя".

"Коли дівчинку знайшли, – продовжує свою розповідь фотограф, – вона бігала рачки, дихала з висунутим язиком, шкірила зуби та гавкала. Через відсутність взаємодії з людьми, дівчинка знала лише два слова: "так" і "ні".

Зараз Оксана живе в клініці в Одесі, допомагаючи на фермі при лікарні.